Для працівників екстреної медичної допомоги професіоналізм – це щоденна рутина, проте інколи доля перетворює звичайний виклик на надскладне особисте випробування. Коли на кону опиняється життя побратима, секунди починають важити значно більше. Саме такий іспит на витривалість пройшла команда медиків 20 квітня, коли трагедія спіткала їхнього колегу Андрія Рогатинського.
Андрій, який працює екстреним медичним техніком на підстанції в селищі Томаківка, того дня перебував на відпочинку. Чоловік їхав на мотоциклі, коли став ціллю для російського дрона. Вибух ворожого боєприпасу завдав йому важких поранень, перетворивши спокійний вихідний на боротьбу за виживання.
Рятувати свого виїхала бригада рідної Томаківської підстанції – парамедик Ірина Похиленко та екстрений медичний технік Максим Радчук. Вони дісталися до місця атаки неймовірно швидко. Попри те, що в закривавленому пацієнті вони впізнали близького друга, емоції не завадили фахівцям діяти чітко за протоколами надання допомоги при бойовій травмі.
У польових умовах медики виконали критично важливий обсяг роботи:
- зупинили масивну кровотечу;
- забезпечили адекватне знеболення потерпілого;
- провели антисептичну обробку ран і наклали пов’язки;
- здійснили іммобілізацію пошкодженої кінцівки.
Після первинної стабілізації пораненого в Томаківській лікарні, ця ж команда взяла на себе відповідальність за складний етап евакуації до обласного центру. Андрія успішно транспортували до Дніпра, де його передали під опіку фахівців Обласної клінічної лікарні ім. І.І. Мечникова.
Дружина постраждалого медика висловила щиру вдячність керівництву Нікопольської станції ЕМД. Жінка переконана – лише блискавична реакція та висока майстерність колег дозволили її чоловікові залишитися в живих.
Наразі стан Андрія перебуває під постійним контролем лікарів. Весь колектив обласного центру екстреної медицини згуртувався навколо колеги, бажаючи йому незламності духу та якнайшвидшого відновлення після пережитого.
Цей випадок став черговим доказом того, що медики “екстренки” – це монолітна команда. Вони готові боротися за кожного, але за життя своїх стоять особливо міцно. Робота триває, попри постійну загрозу обстрілів та небезпеку, що чатує на кожному виклику.
Немає коментарів