Дніпровсько-Орільський природний заповідник, що розкинувся на 3700 гектарах заплавних земель, залишається одним із останніх острівців дикої природи серед промислового регіону. Це унікальний простір, де охороняють тисячі мешканців: від 45 видів риб до 190 видів птахів, а флора налічує близько 800 різновидів рослин. Старший науковий співробітник Олександр Пономаренко зазначає, що сьогодні установа працює в умовах, які диктує повномасштабне вторгнення та нестабільність екосистем.
Заповідна територія фактично оберігає рештки заплавних лісів Дніпра. Шлях через хащі, де колись протікала річка Протовча, веде до дніпровських плавнів. Хоча деякі водойми з часом ізолювалися та заросли очеретом, вони мають критичне значення для фауни. Саме тут знаходяться ідеальні місця для нересту амфібій, зокрема рідкісної для області сірої ропухи та жаби часникової.
Проте заповідник стикається з природними викликами, як – от заростання луків тереном та агресивною аморфою кущовою. Цікаво, що ландшафт тут неоднорідний: поруч із болотами існують справжні піщані бархани. Це спадок доісторичного океану Тетіс та результат багаторічних наносів Дніпра під час великих повеней, що створило умови для напівпустельної рослинності.
Різноманіття тваринного світу та зимові спостереження
Тваринний світ заповідника доволі насичений, хоча чисельність популяцій постійно коливається. Наразі тут мешкає:
- близько 150 голів європейської сарни;
- до 70 особин дикого кабана;
- приблизно 30 плямистих оленів.
Окрім великих копитних, територію населяють тисячі дрібних звірів. Серед них – лисиці, борсуки, єнотоподібні собаки та представники кунячих, як – от горностай, ласка та лісовий тхір. За три десятиліття спостережень науковці зафіксували також 1500 видів комах та багату водну фауну.
Зимовий ліс перетворюється на книгу слідів. На снігу можна побачити “ланцюжки” від лап зайців, які взимку змушені переходити з відкритої місцевості до лісу, щоб гризти кору. Науковці помічають навіть такі деталі, як невдалий вибір дерева зайцем – наприклад, гірку кору дуба. Активність проявляють і мишоподібні гризуни, які прокладають тунелі під снігом, але іноді вискакують на поверхню в пошуках їжі.
Досвідчений дослідник легко розрізняє свіжість слідів за станом підмерзлих країв. Окрім диких звірів, заповідник стикається з проблемою бродячих псів. Вони часто заходять на охоронювану територію та становлять реальну загрозу для косуль і оленів.
Вплив бойових дій та енергетичної кризи на водні ресурси
Найбільше відголоски війни відчули саме водні екосистеми, які займають 1500 гектарів акваторії. Оскільки заповідник межує із Запорізьким водосховищем, удари по енергосистемі України мають прямий екологічний наслідок. Інтенсивна робота ГЕС призводить до різкого спуску води, що дестабілізує природний режим.
“Основні зміни, які відбуваються в заповіднику, пов’язані з війною. Якщо наземні екосистеми у стабільному стані знаходяться, то водні екосистеми відчувають доволі серйозний вплив”, – констатує Олександр Пономаренко.
Кліматична картина останніх років була контрастною: після повені 2023 року настав період тривалої посухи, що тривав увесь 2025 рік. Через низький рівень Дніпра риба змінила місця нересту, а навколоводні птахи були змушені шукати нові ділянки для гніздування. Це неминуче веде до трансформації рослинних угруповань та всієї структури заповідника.
Доля Асканії-Нової, де окупанти нищать заповідний режим та вивозять тварин, є тривожним нагадуванням про цінність миру. Якби лінія фронту пролягла тут, ліси були б вирубані, а звірі – винищені. Більше того, за відсутності охоронного статусу ці мальовничі береги Дніпра миттєво стали б об’єктом хаотичної забудови приватними маєтками.
Науковці попереджають: ігнорування потреб природи призведе до катастрофічних наслідків для самої людини. Без збереження таких зон ми ризикуємо залишитися на планеті лише в оточенні щурів та паразитів, втративши чисте повітря, питну воду та можливість звичного відпочинку. Заповідний режим – це не просто заборона, а стратегія виживання для всього регіону.
Немає коментарів